Травма

Слово «травма» з давньогрецької означає рану або травму. У психології термін «травма» визначається як серйозна емоційна, тобто психологічна травма.

Однією із причин появи травми можуть бути переживання, під час яких людина зазнає масових загроз і відчуває себе безпорадною. Крім цього, навіть спостереження за подібними загрозами може бути травматичним.

Коли масові загрози виникають для життя та здоров’я дітей, призводячи до їх травмування, це називається дитячою травмою. Якщо в результаті виявляються порушення розвитку дитини, у цьому випадку можна говорити про травму розвитку. Якщо загроза походить від когось із близьких, також може виникнути травма прихильності.

У людей, які переживають ранні, тяжкі, постійні або повторювані загрози, із більшою імовірністю можуть розвиватися розлади, які є наслідком травми.

За певних обставин травма може також передаватися наступному поколінню. Це так звана трансгенераційна передача. Передбачається, що травма не просто передається у спадок. Цілком імовірно, що в деяких випадках травмовані батьки можуть інакше ставитися до своїх дітей, ніж нетравмовані батьки. У цих випадках рекомендується варіант системної психотерапії – батьківсько-дитяча психотерапія.

Людям, які пережили серйозну загрозу, часто важко усвідомити те, що вони пережили. Це призведе до того, що вони можуть страждати від наслідків пережитого як фізично, так і морально не обов’язково відразу, а через роки. Симптоми можуть бути різноманітними. Однак часто деякі симптоми можуть проявлятися разом. У цьому випадку лікарі чи психотерапевти діагностують травматичний розлад.

У багатьох постраждалих від сексуального насильства розвивається так званий посттравматичний стресовий розлад, скорочено ПТСР. Він проявляється у вигляді нічних кошмарів, нервозності чи флешбеків. Це нав’язливі спогади про травматичний досвід, які зазвичай не контролюються постраждалими.

У тяжких випадках насильства внаслідок травми може виникнути дисоціативний розлад. Дисоціація – це природна психологічна реакція, спрямована на захист людини від психологічного навантаження під час травматичного досвіду. Це дозволяє людям абстрагуватися від подій, які вони пережили. Однак важкі і, насамперед, тривалі травматичні переживання можуть призвести до появи у постраждалих стійких дисоціативних переживань. Наприклад, іноді вони можуть почуватися ніби не у своєму тілі, відірваними від своїх думок і почуттів. Або вони можуть не пам’ятати, що робили в певний час.

Наприклад, деякі люди вирушають у подорож на кілька днів, а потім про це не пам’ятають. Існують також більш тяжкі форми дисоціативного розладу, які можуть виникати при дуже тяжких формах насильства. Особистість розщеплюється на кілька ідентичностей. Більш детальну інформацію про це ви можете знайти в розділі «Організоване сексуальне й ритуальне насильство» на вкладці «Корисна інформація».

Унаслідок травми можуть також виникнути інші розлади, наприклад, обсесивно-компульсивний розлад, розлади харчової поведінки, тривожні розлади, депресія чи алкоголізм. Результатом травми можуть бути також больові розлади або сексуальні проблеми.

Іноді наслідки пережитої травми менш очевидні, і страждання проявляються підсвідомо, наприклад, у бажанні побути на самоті або у зниженні самооцінки. Ці люди не менш тяжко переносять травматичні переживання. Наслідки пережитого можуть також проявлятися в тому, що постраждалим важко підтримувати здорові відносини або вони не можуть повністю використовувати свій потенціал на роботі або у школі. Навіть у цьому випадку може допомогти психотерапія.

Поширеним травматичним розладом є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). За наявності посттравматичного стресового розладу застосовуються спеціальні методи терапії. В основі цих методів лікування лежить аналіз пам’яті про травматичну подію. Це називається «відновлення після травми». Коли такі методи лікування використовуються для подолання наслідків травматичної події, психотерапію у просторіччі називають «травмотерапією».

Прикладом подібного методу лікування є десенсибілізація та переробка рухами очей (ДПРО). При ДПРО цілеспрямовані рухи очей під наглядом психотерапевта підтримують процес обробки інформації. Тут наведено більше інформації про методи лікування.

У психотерапії гіпноз можна порівняти із глибокою релаксацією. Він може допомогти впоратися із травмою, але підходить не всім пацієнтам. Психотерапевти, які пройшли відповідну підготовку, можуть оцінити, чи підходить гіпноз у конкретному випадку.

ДПРО та гіпноз науково визнані для використання у психотерапії, але вимагають від терапевта спеціальної кваліфікації.

Соматичні переживання – це метод тілесної терапії, спеціально розроблений для лікування посттравматичного розладу. Цей метод лікування не визнано Науковою консультативною радою із психотерапії, тому не може використовуватися в контексті психотерапії відповідно до рекомендацій. Однак соматичні переживання можуть доповнювати психотерапію. Необхідно зазначити, що метод соматичних переживань зазвичай не фінансуються медичними страховими компаніями, але можуть фінансуватися іншими платниками, наприклад, Фондом сексуального насильства.

Травмотерапія зазвичай передбачає уникнення поточних загроз, наприклад, постійного контакту із кривдником. Якщо поточні загрози ще не усунено, психотерапія може бути дуже корисною без застосування травмотерапевтичних методів лікування.

Тут можна прочитати інтерв’ю Лізи Фаріх. Вона зазнала сексуального насильства в дитинстві та звернулася за допомогою до клініки. Детальніше про те, яку допомогу пропонують травматологічні клініки, розповідається в розділі «Психотерапія» на вкладці «Корисна інформація».

Усі ліцензовані психотерапевти вивчали, як лікувати травматичні розлади, зокрема ПТСР.

Ліцензовані психотерапевти – це лікарі або психологи, які пройшли кілька років підвищення кваліфікації в галузі психотерапії після вивчення медицини чи психології. До них належать:

• фахівці в галузі психіатрії та психотерапії;
• фахівці з дитячої та підліткової психіатрії;
• фахівці психосоматичної медицини та психотерапії.

Однак для застосування деяких методів лікування психотерапевтам потрібна спеціальна підготовка, щоб мати можливість урегулювати їх із медичною страховою компанією, наприклад, для десенсибілізації та переробки рухами очей (ДПРО) – метод лікування, у якому цілеспрямовані рухи очей підтримують процеси обробки. Для гіпнозу, який можна порівняти з різновидом глибокої релаксації у психотерапії, психотерапевтам потрібна спеціальна підготовка для його узгодження з медичною страховою компанією.

Травмотерапія часто пропонується спеціалістами з нетрадиційної медицини. Важливо, що єдиних стандартів навчання натуропатів немає. Якщо ви страждаєте від травматичного розладу, як-от посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), і не вдається знайти вільне місце для запису до відповідного психотерапевта, рекомендується звернутися до натуропата, який спеціалізується на травмотерапії.

• Спеціалізацію на травмотерапії можна визначити, наприклад, на основі сертифіката Німецькомовного товариства психотравматологів (DeGPT)
• Сертифікованих ДПРО-терапевтів можна знайти на сайті професійної асоціації ДПРО-терапевтів Німеччини EMDRIA e.V.
• Сертифікованих терапевтів, які спеціалізуються на використанні травмотерапевтичного методу фізичної терапії Somatic Experiencing, можна знайти на сайті Somatic Experiencing Deutschland e.V.

Терапія за участю натуропатів зазвичай не фінансується державними чи приватними медичними страховими компаніями. Витрати на цю терапію можуть відшкодувати інші постачальники, наприклад, Фонд сексуального насильства.

ПТСР – це розлад, який виникає внаслідок травми. Він може виникнути, коли людина пережила надзвичайну загрозу для свого життя та здоров’я. Типовими ознаками ПТСР є повторне переживання загрози через нав’язливі спогади чи сни, а також сильний страх.

Комплексний ПТСР може розвинутися, коли людина піддавалася повторюваним або тривалим загрозливим подіям. Крім вище зазначених ознак ПТСР, комплексний посттравматичний стресовий розлад також характеризується проблемами з контролем емоцій, проблемами спілкування з іншими людьми та почуттям неповноцінності.

Якщо ви підозрюєте в себе наявність посттравматичного стресового розладу, рекомендуємо з’ясувати це під час сеансу психотерапевтичної консультації.

Якщо людина має флешбеки, і ви за неї хвилюєтеся, зателефонуйте до чергової медичної служби за номером 116117. Якщо, на вашу думку, це надзвичайна ситуація, наберіть 112. Наприклад, це може бути випадок, коли ви невпевнені, що людина не вчинить самогубство.

В основному лікуванням посттравматичного стресового розладу (ПТСР) займаються психотерапевти або фахівці в галузі психіатрії та психотерапії. Вони розробляють індивідуальний план лікування та допомагають постраждалим впоратися з пережитим досвідом.

Дуже важливо, щоб у цей момент поруч із постраждалими були родичі та друзі. Проте особисті бесіди не можуть замінити психотерапію. Родичі та друзі також повинні бути обережними, щоб не перевантажити себе підтримкою постраждалих. Якщо вам, як члену сім’ї або другу, потрібна консультація, ви можете звернутися на гарячу лінію або до спеціалізованого консультаційного центру.

Дисоціативний розлад може бути наслідком травми. Слово «дисоціація» походить із латинської мови й означає «розділяти» або «розщеплювати». У психології це означає, що думки, почуття, спогади та дії відокремлені одне від одного.

Багато людей уже зазнали легкої форми дисоціації, наприклад, блукання розуму у мріях або відчуття «не у своєму тілі». Дисоціативний розлад означає, що всі симптоми настільки серйозні, що впливають на якість життя.

Вважається, що дисоціація захищає психіку людини під час сильної небезпеки. Коли це відбувається, постраждалі можуть (повністю) забути про загрозу. Це називається дисоціативною амнезією. Дисоціація може виникнути також у повсякденному житті, якщо щось (підсвідомо) нагадує вам про загрозливу ситуацію. Таким чином мозок запобігає виникненню нового стресу.

Дисоціативний розлад особистості (скорочено «DIS») означає, що в людини проявляються різні стани особистості, тобто вона розділяється на кілька ідентичностей. Коли змінюється особистість, змінюються також мислення, почуття, поведінка та пам’ять.

Якщо ви підозрюєте в себе наявність дисоціативного розладу, рекомендуємо з’ясувати це під час сеансу психотерапевтичної консультації. Якщо у вас дисоціативний розлад, під час психотерапії ви навчитеся розпізнавати й усувати дисоціації на ранній стадії. Ви також дізнаєтеся про інші методи керування стресом.

Якщо людина має дисоціативний розлад, і ви за неї хвилюєтеся, зателефонуйте до чергової медичної служби за номером 116117. Якщо, на вашу думку, це надзвичайна ситуація, наберіть 112. Наприклад, це може бути випадок, коли ви невпевнені, що людина не завдасть собі шкоди під час дисоціації.

В основному лікуванням дисоціативного розладу займаються психотерапевти або фахівці в галузі психіатрії та психотерапії. Професійні консультанти працюють із тими, хто страждає від дисоціацій, наприклад, допомагають розпізнати ранні попереджувальні ознаки та практикують стратегії припинення дисоціації та повернення до стану «тут і зараз».

Дуже важливо, щоб у цей момент поруч із постраждалими були родичі та друзі. Проте особисті бесіди не можуть замінити психотерапію. Родичі та друзі також повинні бути обережними, щоб не перевантажити себе підтримкою постраждалих. Якщо вам, як члену сім’ї або другу, потрібна консультація, ви можете звернутися на гарячу лінію або до спеціалізованих консультаційних центрів.

Ретравматизація – це нагадування про пережиту травму, яке призводить до повторного проживання почуття загрози та безпорадності. Це може статися в повсякденному житті, наприклад, коли людині щось нагадує про попередню загрозливу ситуацію. Проте ретравматизація може статися також у тому випадку, коли людині нагадають про загрозливу ситуацію під час розслідування або судового розгляду.

Навіть під час психотерапії можна нагадати про загрозливу ситуацію, тому зазвичай її проводять лише (психо)терапевти із професійною підготовкою. Травматична загрозлива ситуація потребує пропрацьовування, але це необхідно правильно спланувати за часом, а виконання доручити кваліфікованому фахівцю.

Ліки можуть бути доповненням до психотерапії, але не замінювати її. Вибір ліків залежить від симптомів. При обсесивно-компульсивному розладі внаслідок пережитої травми можуть застосовуватися інші ліки, ніж при постстравматичному стресовому розладі.

З питанням про можливе медикаментозне лікування потрібно звертатися до психіатра, тобто до спеціаліста в галузі психіатрії та психотерапії.

За жодних обставин не дозволяється призначати ліки самостійно. Це ж стосується також наркотиків: Нещодавно неодноразово надходили повідомлення про дослідження з невеликою кількістю учасників щодо лікування травм за допомогою стимулятора МДМА. Однак МДМА не схвалений для терапевтичного використання при травмах і пов’язаний із високим ризиком виникнення побічних ефектів.