Ми хочемо дізнатися, як люди примиряються зі своїм досвідом

Пані Кавеманн, у чому полягають завдання комісії та яку мету вона переслідує?

Наша місія – озирнутися й допомогти людям змиритися зі своїм досвідом. Для цього ми вивчаємо всі форми сексуального насильства над дітьми у Федеративній Республіці Німеччини та Східній Німеччині з 1949 року. Ми хочемо показати зі сторони суспільства, що пішло не так. Чого не повинно було статися, якої шкоди було заподіяно та які наслідки така шкода може мати для життя людини. Ось чому ми розглядаємо певні сфери життя суспільства, зокрема виховання в дитячих будинках, церквах і школах. Ми закликаємо ці інститути змиритися зі своїм минулим. Ми також вивчаємо випадки сексуального насильства, яке вчиняють члени сім’ї. Заради постраждалих ми демонструємо, що сталося. Ми хочемо, щоб їхні голоси були почутими.

Які можливості Ви пропонуєте постраждалим, щоб вони розповіли свою історію?

Постраждалі, а також свідки, наприклад, члени сім’ї, вчителі або терапевти можуть домовитися про конфіденційне слухання або написати нам повідомлення. Який шлях вони виберуть, залежить лише від них.

Як можна домовитися з Вами про слухання?

Перша зустріч відбувається в офісі. Там спеціалісти відповідають на запитання про те, як і де буде проходити слухання, який захист ми забезпечуємо. У комісії працює семеро волонтерів. Ми не можемо впоратися з попитом на слухання. Тому на території Німеччини загалом працює 20 фахівців, які займаються слуханням. Це означає, що постраждалим не потрібно далеко йти. Усі юристи-консультанти підписали угоду про конфіденційність. Ми проводимо консультації разом із ними.

Ми хочемо отримати уроки з цих історій. Це центральний елемент примирення з тим, що сталося: Огляд назад має стати основою навчання заради сьогодення та майбутнього.

Що спонукає постраждалих, ділитися своїми історіями?

Виникає сильне бажання розповісти про свій досвід представнику офіційних органів. Це інший рівень порівняно з розмовою наодинці. І це спосіб надати розголосу тому, що сталося. Деякі люди хочуть поділитися своїм досвідом тут, тому що вони не можуть зробити це в іншому місці. Це може призвести до небажаних наслідків у сім’ї або на роботі, якщо стане відомо, що вони пережили таке насильство в дитинстві. Для нас конфіденційність і захищеність на першому місці, тому більшість постраждалих можуть зробити з нами те, чого їм не вдавалося раніше. Комісія – це призначений орган, який ініціює слухання від імені суспільства. Якось один постраждалий мені сказав: «Я відчуваю, що тепер я знову частина цього суспільства». Такий спосіб бути почутим має значення та спонукає до змін.

Як проходить слухання?

Спочатку ми надсилаємо інформацію постраждалим, щоб вони знали, чого очікувати. Слухання завжди проводять дві особи: зазвичай це член комісії та вповноважений слухач. Іноді присутні два слухачі. Якщо учасник слухання бажає отримати консультацію безпосередньо до або після слухання, ми направляємо його до спеціалізованого консультаційного центру. Людина також може взяти із собою когось, кому він довіряє. Іноді це може бути навіть собака. Ми завчасно повідомляємо, про що хотіли би дізнатися. Нас цікавить, наприклад, досвід людини, її дитинство, а також те, що їй допомогло чи могло б допомогти. Ми хочемо дізнатися, як люди примиряються зі своїм досвідом, і вчитися на їхніх історіях. Огляд назад має стати основою навчання заради сьогодення та майбутнього. Ми також запитуємо, як ця людина пережила свій досвід, що їй потрібно зараз і які її очікування в майбутньому. Але лише постраждалі вирішують, що вони хочуть нам розповісти.

Як слухання може вплинути на постраждалих?

Після слухання більшість постраждалих спостерігають ефект звільнення та полегшення. Вони можуть бути впевненими, що ми вислухаємо історію про їхні страждання. Це не те, у чому багато людей можуть бути впевнені у своєму повсякденному житті. Вони не діляться своєю історією з усіма, бо знають, що вона може пригнічувати інших. Тут у нас вони знають, що ми з цим впораємося. До речі, слухання не завжди бувають гнітючими та сповненими болісних переживань. Інколи ми можемо разом посміятися. Це не має стояти на шляху страждання та визнання.

Що Ви робите з результатами слухань і звітами?

Деякі з них ми публікуємо анонімно на нашому сайтіза згодою постраждалих. Ми хочемо показати, наскільки різноманітними та схожими водночас можуть бути ці переживання. Комусь може бути дуже корисно прочитати історії інших постраждалих. Це також важлива інформація для фахівців у цій галузі. Більше того, ці історії також використовуються в дослідженнях, і ми публікуємо результати онлайн у вільному доступі для всіх.

Чи отримуєте Ви зворотний зв’язок від слухань?

Ми зазвичай говоримо про це під час слухань і запитуємо: «Як Вам це інтерв’ю?». Інколи люди відповідають: «Мені сподобалося» або «Мені стало легше говорити про це». Однак деякі відгуки також можуть бути критичними. Це пов’язано з тим, що слухання не може бути чимось більшим, ніж просто слуханням. Ми не можемо змінити життя постраждалих, прискорити процедуру виплати компенсації жертвам сексуального насильства або допомогти їм продовжити терапію. Ми можемо вислухати, ставитися до людей серйозно і визнати, що цього не мало статися.

Чого вже досягла комісія?

До прикладу, ми проводили громадські слухання на такі теми, як сексуальне насильство в сім’ї, НДР, церкві або спорті. Завдяки цьому ми змогли привернути увагу громадськості до сексуального насильства, надати інформацію та покращити обізнаність установ, органів влади та профспілок про їхню відповідальність. Ми опублікували рекомендації щодо вирішення подібних проблем у цих установах. Ми регулярно публікуємо результати нашої роботи, ініціювали й самостійно проводили дослідження . Під час слухань ми здобуваємо знання, які можемо використовувати під час проведення профілактики. Незважаючи на всі невдачі та труднощі, я вважаю цю динаміку надихаючою.

Що надає Вам сміливості у Вашій роботі?

Багато речей! Конфіденційні слухання є особливо важливими для мене. Постраждалі проявляють неабияку мужність і справжню силу. Вони стають все більш організованими. Я справді захоплююсь цим!