Організоване сексуальне й ритуальне насильство

Організоване сексуальне насильство визначається як систематичне жорстоке сексуальне поводження в поєднанні з фізичним і психологічним знущанням над дітьми, підлітками та дорослими.

Воно здійснюється кількома злочинцями чи групами злочинців. Часто воно пов’язане з комерційною сексуальною експлуатацією, наприклад, у формі примусової проституції або створення образливих зображень, так званої дитячої порнографії чи порнографії з елементами насильства.

Якщо насильство здійснюється на ідеологічному підґрунті, воно називається ритуальним. Існують дуже різні форми ритуального насильства, і не завжди вдається їх розрізнити.

Ритуальне насильство – це не просто сатанинські ритуали в рамках секти. Елементи ритуального насильства можуть виникати в багатьох різних контекстах. У релігійних сектах сексуальне насильство часто виправдовується «волею Бога» або іншою вищою силою. Проте ритуальне насильство не обов’язково має релігійне підґрунтя. Ідеологічним забарвленням можуть бути також політичні переконання, наприклад, правий екстремізм. Крім того, ритуальне насильство не обов’язково має бути водночас організованим насильством. Однак, як правило, воно тісно пов’язане з організованими структурами.

І організоване сексуальне, і ритуальне насильство часто трапляються у строго ієрархічних владних структурах.

У випадку ритуального насильства групою злочинців може бути сім’я або соціальне середовище. Дуже часто постраждалі народжуються в таких групах. Іноді сім’ї залишаються частиною таких структур упродовж поколінь. Це означає, що прихильність до злочинців, групи та її ідеології формується ще в ранньому дитинстві. Злочинці вимагають не лише суворого нерозголошення інформації про групу й насильство, яке в ній відбувається, але й абсолютної покори. Крім цього, зазвичай із самого початку контакти між дітьми/підлітками й особами, які не є членами, стають предметом цілеспрямованого маніпулювання. Усі, хто намагаються покинути групу, зазнають тиску, шантажу та переслідування.

Дисоціація – це природна психологічна реакція на важку травму, за допомогою якої людина захищається від втрати самоконтролю.

Дисоціативний розлад особистості є тяжкою формою дисоціативного розладу. Він може виникати внаслідок застосування тяжких форм насильства, як-от страх перед смертю. При дисоціативному розладі особистість роз’єднується на кілька ідентичностей, щоб розділити нестерпний досвід і таким чином вижити. У постраждалих часто бувають прогалини в пам’яті, наприклад, про повсякденні події, власні дії, важливу особисту інформацію та травматичний досвід. Ці події були зберігаються в пам’яті інших осіб і наразі не підлягають відновленню.  Людям, які страждають дисоціативним розладом особистості, дуже важко отримати належний захист і підтримку, тому що їхні історії можуть здаватися неправдоподібними та недостовірними.

Організоване сексуальне насильство є формою організованої злочинності. Це відбувається, наприклад, у межах так званих мереж дитячої порнографії та торгівлі людьми.

Правоохоронним органам неодноразово вдавалося розкрити такі структури та притягнути винних до відповідальності. З іншого боку, ритуальне насильство досі мало визнавали, і люди часто вважають його чимось нереальним. І найгірше те, що постраждалі, свідомістю яких злочинці маніпулювали, зазвичай пам’ятають усе лише фрагментами й у вигляді флешбеків (раптових спогадів).

Флешбеки – це спогади про травматичний досвід, і вони зазвичай сприймаються постраждалими як неконтрольоване та психічне повторне переживання травми. Часто конкретні вчинки згадуються лише через роки в рамках травмотерапії або завдяки так званим тригерам, які викликають певні спогади. Ці тригери можуть бути різними. Спогади можуть викликати навіть незначні деталі, як-от запахи або звуки. 

Усе це означає, що показання потерпілих зазвичай ненадійні й не можуть бути використані у кримінальному провадженні, а конкретних винних неможливо ідентифікувати. У балансовому звіті Незалежної комісії з розслідування сексуального насильства над дітьми за 2019 рік загалом згадується 117 слухань і звітів про організоване насильство, 42 з яких відносилися до ритуального насильства. Фонд сексуального насильства також отримує безліч заяв від людей, які повідомляють про «ритуальне насильство/насильство, вчинене всередині секти».

Додаткова інформація

• Відео з поясненнями спілки Die Kinderschutz-Zentren e.V. і ECPAT Deutschland e.V.
• Допомога та підтримка постраждалих від ритуального й організованого сексуального насильства
• Рекомендації для політиків і суспільства від експертної групи «Сексуальне насильство в організованих і ритуальних структурах насильства»

Звільнення від структур організованого й ритуального насильства – це довгий шлях, який пов’язаний із численними невдачами.

Однак, як правило, це необхідно для того, щоб жити самостійним життям і звільнитися від насильства. Багато постраждалих стверджують, що дуже корисно шукати підтримку зовні, щоб не долати цей складний шлях самотужки. Саме люди з дисоціативним розладом особистості часто стикаються з великими випробуваннями, особливо на початку. Може статися так, що не всі їхні внутрішні ідентичності приймуть рішення про звільнення, що призведе до напруженості та суперечливої поведінки.  

Особливо спочатку може здатися неможливим розірвати контакт зі злочинцями, зупинити деструктивну ментальну динаміку та поступово вийти із групи. Це зрозуміло й очікувано, оскільки жертви часто зазнають величезного тиску зі сторони злочинців. Однак щоб жити самостійним життям, постраждалим необхідно розірвати зв’язок із цими структурами. Під час виходу з цієї структури може трапитися так, що постраждалому доведеться забути своє старе життя й розпочати нове.

Щоб взагалі зважитися на вихід і впоратися з усіма невдачами та кризами, необхідно врахувати такі аспекти:

• Чому я хочу розірвати зв’язок із цими структурами насильства? Що змушує мене втекти звідти? Що мене (досі) утримує?
• Якби я міг жити так, як хочу, що б я зробив? Яким би було це життя? Чи є щось, що в мене добре виходить, і чи хотів(-ла) би я в чомусь брати участь (наприклад, участь у суспільному житті, творчість, охорона природи тощо)? 
• Чи є сфери життя, якими я задоволений і комфортно себе відчуваю? Що я можу зробити для їх удосконалення й розвитку? 
• Чи знаю я людей, які б підтримали мене під час процесу виходу зі структур насильства? Хто вони?
• Чи знаю я людей, які добре до мене ставляться й допомагають відновити свої сили, навіть якщо вони нічого не знають про структури насильства? Хто вони? 
• Чи бачу я вихід? Як це можна зробити?
• Яким був би наступний крок? Чи можу я розбити цей крок на менші? Що мені потрібно, щоб зробити наступний крок? 

Людям із дисоціативним розладом особистості може бути корисно ставити такі запитання у множині. Якщо ви хочете вийти зі структур насильства, було б добре, щоб ваше рішення підтримало якомога більше людей. У цьому випадку перше питання звучало б так: Чому ми хочемо звільнитися від цих структур насильства? Чому в нас виникає бажання звільнитися? Що нас (досі) утримує?

Щоб звільнитися від структур організованого та/або ритуального насильства, може знадобитися допомога ззовні (професійна).

Хоча це часто може здатися нездоланною перешкодою, усе-таки є сенс докласти зусиль і не зупинятися навіть у випадку розчарування. Тип необхідної підтримки може значно відрізнятися. Можна завчасно запитати себе, у яких сферах зараз найбільше потрібна підтримка, щоб зробити перші кроки до виходу зі структур насильства. Постраждалі особи можуть поставити собі такі питання:

• Чи потрібна мені психологічна або психосоціальна підтримка, наприклад, у вигляді травмотерапії чи відвідування спеціалізованого консультаційного центру? 
• Чи потрібна мені підтримка в повсякденному житті, наприклад, супровід під час відвідування державних органів? Можливо, для вас буде корисним подати заяву на отримання одноразової допомоги або амбулаторного лікування (допомога із соціальною інтеграцією). 
• Чи існує необхідність у пошуку безпечного місця, наприклад, притулку для жінок? 
• Чи потрібна мені юридична консультація, наприклад, юриста? 
• Чи хочу я отримати більше інформації про (само)допомогу або поговорити з іншими людьми в подібних ситуаціях, наприклад, у (онлайн) групах самодопомоги? 

Часто буває непросто знайти потрібне місце. Списки адрес публікуються рідко, щоб кривдники не отримали до них доступ. Однак існують бази даних і мережі підтримки, які пропонують допомогу у сфері організованого й ритуального насильства.

Гаряча лінія «berta»

Загальнонаціональний безкоштовний і анонімний телефон довіри berta пропонує надання допомоги, консультацій і підтримки для людей, які хочуть залишити структури організованого й ритуального насильства. Цей телефон довіри є частиною гарячої лінії для допомоги постраждалим від сексуального насильства  та працює щовівторка з 16:00 до 19:00, щосереди та щоп’ятниці з 09:00 до 12:00. Номер телефону: 0800 30 50 750. Гаряча лінія «berta» створена для постраждалих і для всіх, хто турбується про когось іншого, підозрює або шукає інформацію на цю тему.

Спеціалізовані консультаційні центри

У спеціалізованих консультаційних центрах вам допоможуть знайти притулки або кризові центри. Корисним першим контактом для втручань із травмотерапії можуть бути амбулаторні травматологічні клініки, які пропонують швидку психотерапевтичну першу допомогу. У розділі «Пошук допомоги» можна встановити фільтри для пошуку спеціалізованих консультаційних центрів і терапевтичних служб, які спеціалізуються на ритуальному й організованому насильстві.

Асоціація VIELFALT e.V. протягом декількох років веде базу даних, у якій перераховано пропозиції допомоги, і за запитом надає доступ до цих списків усім постраждалим.

Довіряй своїм інстинктам

На жаль, знову і знову трапляється так, що (професійні) фахівці ставлять під сумнів або навіть заперечують те, що вони пережили, і структуру організованого й ритуального насильства, яка за цим стоїть. Це може похитнути невпевненість постраждалих осіб. Під час пошуку підтримки важливо, щоб співрозмовник був комунікабельним, відкритим і щирим. Для багатьох постраждалих під час пошуку допомоги важливо бути відкритими та проявляти готовність до спільного проходження цього незвіданого шляху. Однак цілком законно критично оцінювати пропозиції допомоги й за наявності сумнівів відмовлятися від підтримки. 

Вам не потрібно називати імена кривдників, щоб отримати пораду й терапевтичну підтримку. Однак їхні імена потрібно назвати, щоб порушити кримінальну справу.

Щоб отримати фінансову підтримку, наприклад, відповідно до Закону про відшкодування збитків жертвам насильства (OEG), необхідно коротко описати все, що з вами трапилося. Правопорушення необхідно описати досить детально, щоб представники влади зрештою повірили, що все сталося саме так, як описано. У цьому контексті немає необхідності називати конкретних злочинців або свідків, але це може бути корисною інформацією. У разі подачі заяви на отримання компенсації постраждалим доцільно звернутися за підтримкою, наприклад, до спеціалізованого консультаційного центру. Детальнішу інформацію про фінансову допомогу можна знайти в розділі «Фінансова допомога».

Часто постраждалим буває надзвичайно складно вийти зі структури організованого й ритуального насильства.

Кривдники зазвичай чинять сильний фізичний і психологічний тиск, погрожуючи, шантажуючи або переслідуючи своїх жертв. Вони завжди роблять усе можливе, аби їхні злочини не були доведені. У зв’язку з цим злочинці намагаються переконати всіх у тому, що жертва не заслуговує на довіру. Водночас для постраждалої особи вихід зі структури насильства означає відмову від власної родини та соціального середовища, у якій вона виросла. Через міцні зв’язки зі структурою жертві зазвичай необхідна конкретна причина або подія, щоб вийти з неї. Їй також заборонено розповідати про групу стороннім людям. Це означає, що їм доведеться приховувати свій досвід страждання й насильства.

Іноді в людей із дисоціативним розладом особистості деякі ідентичності не можуть або не хочуть виходити зі структури, через що розірвання цього зв’язку стає ще важчим або взагалі неможливим. Роздвоєння особистості також може означати, що жертви навіть не усвідомлюють, що з ними відбувається. Якщо флешбеки все-таки трапляються, вони в більшості випадків не можуть помістити їх у відповідний контекст і описати події у правильній послідовності.

Структури організованого й ритуального насильства й залучені до них люди надзвичайно різні, а це означає, що необхідна підтримка залежить від конкретного випадку.

Ви не завжди можете відразу помітити людину, яка постраждала від організованого чи ритуального насильства, тому що злочинці намагаються цьому запобігти будь-якою ціною. 

Співрозмовник повинен вислухати постраждалого, проявляючи співчуття, і запитати, яку підтримку він хотів би отримати. Запитання потрібно ставити у відкритій формі, особливо у професійному контексті, і дати постраждалому достатньо часу для обмірковування відповіді.

Рекомендації щодо виходу зі структури організованого сексуального й ритуального насильства підтримують і заохочують співробітників консультаційних центрів. Вони містять необхідну інформацію та короткий огляд досвіду й демонструють, як консультанти можуть підтримати постраждалих під час виходу зі структури насильства.

За консультацією можна звернутися на загальнонаціональний, безкоштовний і анонімний телефон довіри «berta», що є частиною гарячої лінії для допомоги постраждалим від сексуального насилля.

Для цього телефонуйте за номером 0800-30 50 750 щовівторка з 16:00 до 19:00, щосереди та щоп’ятниці з 09:00 до 13:00. Ця пропозиція призначена для надання допомоги, консультацій і підтримки людям, які хочуть залишити структури організованого сексуального й ритуального насильства, і орієнтована як на постраждалих людей, так і на тих, хто допомагає комусь, має підозри або шукає інформацію на цю тему.