Попереднє судове розслідування

У Німеччині необов’язково повідомляти про сексуальні домагання – ні для приватних осіб, ні для установ.

Для установ було розроблено керівні принципи «круглого столу з питань сексуального насильства над дітьми». Вони призначені для максимально швидкого спрямування підозрілих справ, які відбуваються в установі, до правоохоронних органів. Винятком є випадки, якщо особа, яка постраждала, проти такого спрямування. Від установ і асоціацій залежить, чи будуть вони дотримуватися цих керівних принципів.

Перш ніж подавати скаргу, потрібно звернутися за консультацією до спеціалізованого консультаційного центру з питань сексуального насильства. Юридичні питання краще обговорювати з юристами, які спеціалізуються на правах потерпілих. Усі ці особи зобов’язані зберігати професійну таємницю та не можуть самостійно порушувати кримінальні справи. Для пошуку спеціалізованих консультаційних центрів або юристів у своєму районі перейдіть до розділу «Пошук допомоги».

Сексуальне насильство над дітьми та підлітками є кримінальним злочином. Про це можна повідомити до будь-якого відділення поліції або прокуратури.

Бажано записатися на прийом і подати скаргу до місцевого відділу карного розшуку поліції за статеві злочини. У цих спеціалізованих відділеннях зазвичай працює спеціально навчений персонал, який стежить за тим, щоб співбесіда проводилася відповідно до потреб дитини та викликала в неї якнайменше стресу. Для отримання додаткової інформації зверніться до координаційних центрів у вашій федеральній землі.

Так, але цього, як правило, недостатньо, щоб засудити злочинця.

Подати скаргу можна повністю анонімно, наприклад, не вказавши номер телефону або надіславши анонімний лист. Проте для слідчих органів це є лише першим доказом. Щоб подати скаргу, а потім дати свідчення, ви повинні повідомити свої особисті дані, зокрема адресу.

Що робити, якщо ви не хочете вказувати свою адресу? У деяких випадках, наприклад, якщо надання адреси може призвести до виникнення загроз, ви можете або вказати іншу адресу як так звану адресу для виклику, або інформацію можна відредагувати у файлі розслідування. Якщо вашу адресу відредаговано, прокуратура збереже ваші дані окремо. Злочинці та їхні адвокати не матимуть доступу до цієї адреси.

Якщо ви стали жертвою злочину, поліція допитає вас як свідка. Під час допиту в поліції ви розповідаєте про те, що сталося, і що ви бачили.

Дуже важливо говорити правду, навіть якщо вона неприємна. Ви повинні говорити правду, навіть якщо вважаєте, що за певних обставин могли самі зробити щось не так чи спровокувати злочин. Обов’язок говорити правду також означає, що ви не можете приховувати подробиці. Нічого страшного, якщо ви чогось не пам’ятаєте. Важливо, щоб ви дуже чітко сказали слідчим, а потім також у суді:

• що ви точно знаєте;
• у чому ви невпевнені;
• чого ви зовсім не знаєте.

Окрім допиту, поліція також повідомить вам про відповідні права потерпілих. До них належить, зокрема, можливість отримання допомоги від психолога-консультанта під час попереднього судового розслідування, а потім у суді. Поліція також може дати вам контакти місцевих організацій і спеціалізованих консультаційних центрів, які займаються підтримкою постраждалих від насильства. Вони мають досвід підтримки постраждалих від насильницьких злочинів, а також їх супроводу під час судового розгляду.

Додаткову інформацію також можна знайти в публікації «Основи для постраждалих» Федерального міністерства юстиції та захисту прав споживачів.

Свідки повинні давати свідчення й не можуть від них відмовитися. Це називається обов’язком давати свідчення.

Це стосується постраждалих осіб. Обов’язок виступати свідком не застосовується, якщо ви маєте право відмовитися від надання свідчень. Це право існує, якщо обвинувачений є родичем. Ви не повинні бути прямим родичем, а також нареченими й родичами чоловіка чи дружини.

Якщо ви вже дали свідчення в поліції, а потім вирішили скористатися своїм правом відмовитися від надання свідчень, усі попередні показання більше не можуть використовуватися під час подальшого розслідування. Тобто: Поліція, прокуратура й суд повинні діяти так, ніби ці свідчення ніколи не давалися. Виняток існує, якщо ви давали свідчення перед суддею. У цьому випадку суддю можуть допитати за наданими вами свідченнями.

Постраждалий має право, щоб на допит його супроводжувала особа, якій він довіряє.

Це також може бути адвокат, особливо якщо він спеціалізується на правах потерпілих. Вас також може супроводжувати консультант із психологічної підтримки. Заяву про супровід призначеного судом адвоката і/або консультанта із психологічної підтримки можна подати до суду під час розгляду справи. Заяву бажано подати заздалегідь – відповідний бланк заяви можна отримати в поліції. Поліція також може відповісти на будь-які запитання щодо цього.

Будь-хто, хто є потенційним свідком, не підходить як довірена особа для супроводу під час допиту. Крім цього, будь-яка особа, яка втручається в перебіг розслідування, може бути відсторонена від допиту. Це може стосуватися матерів і батьків. Крім цього, присутність батьків на допиті в поліції може завадити дитині спокійно відповідати на питання, які вона вважає бентежними чи ганебними. Тому може бути краще, якщо дитину супроводжуватиме інша близька їй людина.

Допит свідків у поліції може бути записаний на відеокамеру чи диктофон. Це особливо важливо для неповнолітніх свідків, щоб можна було отримати гарне загальне враження про ситуацію.

Крім цього, під час попереднього провадження вже існує можливість судового відеодопиту. Цей варіант особливо підходить, якщо постраждалим є неповнолітній. Судовий допит з використанням відео в багатьох випадках може замінити подальші допити під час основного судового процесу. Для постраждалих це велика перевага, оскільки дає змогу уникнути присутності дітей і підлітків у суді.

У випадку запису допиту на відео повинні бути присутні всі особи, які беруть участь у судовому розгляді. Обов’язково повинні бути присутніми представник прокуратури (зазвичай також особа, яка веде попереднє судове розслідування) і секретар суду. Обвинувачений і його законний представник також повинні мати можливість взяти участь у такому допиті. Якщо свідки неповнолітні, суд зазвичай призначає «окремий допит».

У цьому випадку обвинувачений і його законний представник перебувають в окремій кімнаті. Вони можуть стежити за допитом на екрані. У кімнаті для допитів будуть знаходитися тільки дитина або підліток і особа, що її/його супроводжує. Особою, яка їх супроводжує, може бути консультант із психологічної підтримки або законний представник. Крім цього, присутній також суддя. Після допиту носії інформації, на яких записано допит, а також протокол допиту додаються до слідчої справи прокуратури.

Докладніша інформація доступна в розділі «Кримінальний процес», підрозділ «Як відбувається допит свідків у суді?».

Поліція та прокуратура визначають, які необхідні подальші розслідування. Наприклад, це може бути медичний огляд для перевірки можливих травм чи фіксації слідів.

Існують амбулаторії захисту жертв насилля, де постраждалі можуть безкоштовно пройти судово-медичну експертизу. Для цього не потрібно подавати заяву про порушення кримінальної справи до поліції. Такий огляд і документування отриманих травм особливо корисні, коли ще не ухвалено рішення про порушення кримінальної справи. Таким чином, не буде втрачено жодного доказу, якщо ви вирішите розпочати кримінальне або цивільне провадження пізніше.

Також важливо зазначити, що огляд поза попереднім судовим провадженням завжди є добровільним і проводиться лише за явної згоди відповідної особи або її законного опікуна. Крім того, тут застосовується лікарська таємниця – також щодо поліції та судів. На жаль, нині у Німеччині є лише кілька типових проєктів, які пропонують «анонімне» забезпечення доказів, тобто без попереднього подання скарги. На сайті Terre des Femmes пропонується список місць, де можна безкоштовно отримати «анонімне» забезпечення доказів.

Під час розслідування необхідно також допитати інших свідків. На допит запрошуються також лікарі. Однак вони можуть розголошувати інформацію лише в тому випадку, якщо раніше вони були звільнені від обов’язку дотримання конфіденційності постраждалою особою або її законним опікуном. Тобто: лікар повинен отримати від постраждалого дозвіл на розголошення його інформації. Обвинувачений також зазвичай викликається на допит. Однак він не зобов’язаний з’являтися ні в поліцію, ні у прокуратуру. У публікації «Основи для постраждалих» Федерального міністерства юстиції наведено детальнішу інформацію про розслідування.

Відповідно до принципу презумпції невинності обвинувачений вважається невинним, доки не буде доведено його вину.

Обвинувачений не зобов’язаний допомагати державі з’ясовувати правду. Саме тому обвинувачений має право зберігати мовчання під час судового розгляду та не повинен бути присутнім на допиті.

Особа може бути взята під варту до винесення обвинувального вироку лише за наявності серйозних підозр і підстав для арешту. Це можливо за наявності таких ризиків: втеча через відсутність постійного місця проживання, вплив обвинуваченого на свідків або повторне вчинення злочину.

Іноді під час попереднього судового розслідування прокуратура подає запит на оцінку достовірності.

Психолог оцінює, чи ґрунтуються свідчення на реальних спогадах чи, можливо, сфальсифіковані. Це допомагає прокуратурі та суду з’ясувати, що ж сталося насправді. Часто неможливо з упевненістю визначити, чи хтось говорить правду, і чи засновані спогади на досвіді. Зрештою важливо, чи переконаний суд у правдивості свідчень.

Психологи використовують стандартний метод, щоб спробувати визначити, чи ґрунтуються свідчення на реальних спогадах.

Наприклад, вони аналізують, наскільки детальною є заява, які особливості має та наскільки деталі залишаються незмінними або змінюються в разі повторення свідчень. Також вони намагаються з’ясувати, у якій ситуації було вперше сказано про пережите, за яких обставин було подано скаргу та як давалися свідчення. Якщо дитина вже була допитана кількома людьми, важливо ретельно вивчити це, щоб мати можливість оцінити, якою мірою свідчення все ж таки придатні або ненадійні для використання в суді.