Кримінальний процес

На судовий розгляд викликаються обвинувачений, захист, прокурор і свідки.

Тут найважливішою людиною є дитина чи підліток, які постраждали від насильства. У більшості випадків дитина чи підліток проводили час наодинці з підозрюваним, а тому є єдиним безпосереднім свідком. Якщо обвинувачений не підтверджує висунуті проти нього звинувачення, суд має встановити, що ж сталося насправді на підставі показань дитини чи підлітка.

Судовий розгляд відбувається в залі суду. Там присутні штатні та почесні судді, прокурор, захист і, звичайно ж, обвинувачений. Свідки дають свідчення лише після допиту обвинуваченого. Їх допитують окремо.

У кримінальному процесі застосовується так званий принцип безпосередності. Це означає, що суд має сам зібрати всі докази.

Це також передбачає повторний допит свідків. Крім того, діє принцип усного викладу: усе, що важливо, має бути чітко викладено. Недостатньо лише прочитати попереднє твердження.

Це означає, що заява, подана до суду, використовується лише як підготовка. Почесні судді ще не знайомі зі свідченнями дитини чи підлітка. Оскільки вони не можуть повністю перевірити документи, вони не мають можливості отримати всю необхідну інформацію до основного судового розгляду.

Судовий відеодопит, який проводиться під час попереднього судового розслідування, може замінити свідчення дитини чи підлітка в суді. У цьому випадку постраждалий зазвичай не повинен давати свідчення в суді.

Основним принципом кримінального процесу є його публічність. Тобто: судові процеси відкриті для публіки, і кожен може спостерігати за ними.

Це забезпечує моніторинг роботи суду з боку преси та суспільства загалом. Проте існують способи уникнути публічності.

Найбільш поширеною причиною виключення публіки є захист так званих особистих прав. Це мало б місце в тому випадку, якби обговорювалися аспекти життя свідка, що порушило б його захист, наприклад, його недоторканність приватного життя. Ще однією обов’язковою умовою є те, що інтерес до публічного обговорення цих обставин не переважає.

У разі допиту осіб віком до 18 років, пов’язаних зі злочинами проти сексуального самовизначення, жодних додаткових підстав для виключення публіки не потрібно. У цьому випадку гідні захисту інтереси неповнолітнього завжди переважують інші інтереси.

У принципі зустрічі поза судом і в залі суду відрізняються.

Щоб уникнути зустрічі з обвинуваченим за межами залу суду, ви можете заздалегідь зателефонувати й дізнатися, чи можна почекати в кімнаті для свідків. У залі суду: у принципі обвинувачений повинен бути присутнім. Однак у виняткових випадках суд може тимчасово виключити вас зі слухання.

Це можливо, якщо виникає небезпека заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю свідка під час допиту у присутності обвинуваченого. Якщо свідку менше 18 років, достатньо, якщо існує можливість значного ризику для благополуччя цієї особи. Під час допиту неповнолітніх обвинуваченого зазвичай виводять зі слухання. Щоб він був у курсі всього, що відбувається, суд зобов’язаний детально проінформувати його після допиту.

Якщо існує «безпосередній ризик заподіяння серйозної шкоди благополуччю свідка», можливий також окремий допит під час основного судового розгляду.

Це означає, що в одній кімнаті знаходяться лише суддя та свідок. Інші особи, які мають право бути присутніми, стежать за допитом на екранах з іншої кімнати, зазвичай із зали суду. У випадку з неповнолітніми постраждалими, які є свідками сексуального насильства, суд часто виходить із того, що такий неминучий ризик існує.

Спочатку суд запитує у свідка його особисті дані. Якщо свідок хвилюється, що називання місця проживання наражає його на небезпеку, суд може дозволити вказати альтернативну адресу.

Головний суддя також може дозволити взагалі не вказувати місце проживання. Суд також повинен інформувати свідків про те, що неправдиві свідчення караються, тому вони повинні бути особливо обережними. Це не означає, що суд не вірить людині. Ця інформація повідомляється для всіх свідків.

Ви не можете відмовитися від надання свідчень, тому що обов’язок давати свідчення є громадянським обов’язком.

Ви маєте право відмовитися від надання свідчень лише в особливих і виняткових випадках, які регулюються законом. Як правило, суддя інформує свідка про те, що він має право відмовитися від надання свідчень або надання інформації.

Спочатку допит проводить головний суддя. Вони мають право повністю допитати свідка. Як правило, потім допитують професійні судді.

Потім поставити запитання можуть почесні судді. Допит продовжують сторона звинувачення, захист і, можливо, приватний обвинувач. Приватний обвинувач – це адвокат, призначений вами для захисту ваших прав під час судового розгляду. Як правило, особи, які не досягли 18-річного віку, можуть бути допитані лише головним суддею. 

Суду необхідно знати, чи правдиве пред’явлене обвинуваченому звинувачення.

Для цього необхідно з’ясувати, наскільки добре свідок пам’ятає все,що сталося та, за потреби, чи не хоче він приховати, наприклад, неприємні речі. Тому свідки не повинні брехати за жодних обставин. Також дуже важливо, щоб ви, як свідок, завжди зазначали в заяві, у чому ви впевнені, а в чому ні, що ви не так добре пам’ятаєте, а чого взагалі не знаєте.

Якщо ви виступаєте лише як свідок, ви можете залишити зал суду відразу після надання свідчень і отримати так звану «ліквідацію свідка». Це відшкодування витрат на відрядження та втрати заробітку.

Свідки також можуть залишитися в залі суду та стежити за перебігом судового розгляду. Як співучасник, кожен у будь-якому випадку має право бути присутнім протягом усього судового розгляду.

Жертви злочину мають право знати, чи обвинувачений був засуджений або виправданий.

У разі винесення обвинувального вироку постраждалого також необхідно повідомити, чи накладено заборону на спілкування, чи надано засудженому умовно-дострокове звільнення або відпустку. У разі втечі прокуратура зобов’язана повідомити про це постраждалого. Також має бути надано інформацію про заходи, вжиті для захисту постраждалого. Важливо знати: ці повідомлення не надсилаються автоматично. Для цього постраждалий повинен подати заяву до суду чи прокуратури. Ваш адвокат знає, як це зробити.

Додаткову інформацію можна знайти у публікації «Основи для постраждалих» Федерального міністерства юстиції.